Війна в Україні стала ключовим чинником не тільки для майбутнього самої держави, але й для формування нового глобального порядку. Китай дедалі активніше відіграє роль прихованого союзника Москви. Обсяги торгівлі між Китаєм і Московією зросли до 250 млрд доларів на рік — удвічі більше, ніж до початку війни.
Офіційно Китай декларує нейтралітет і закликає до миру, проте уникає відкритого засудження російської агресії, утримуючись від голосування за антиросійські резолюції. КНР підтримує концепцію 'кризи', уникаючи терміну 'війна', і запустила 12-етапний мирний план, що не містить вимог до відновлення територіальної цілісності України.
Китай став лідером московського імпорту, посідаючи майже половину його частки. Китайські автовиробники тепер займають значну частку російського ринку, а товари подвійного призначення включають напівпровідники, дрони й комплектуючі. Близько 80% критично важливих деталей у російських дронах – з Китаю.
Китаєм розвивається альтернативна платіжна система, що дозволяє обходити санкції. Через посередників та обхідні схеми здійснюється фінансова підтримка, попри офіційні заборони.
Деякі китайські найманці навіть беруть участь у бойових діях на боці Москви. Китай використовує український театр війни як майданчик для вивчення новітніх технологій і тактики, зокрема дронів, для підготовки до можливих майбутніх конфліктів.
Головна стратегічна мета Китаю — ослабити позиції США й Заходу, використати конфлікт для зміни балансу сил у світі. Китай не дозволить поразки Москви, адже це дозволить США зосередитися на конкуренції з КНР, зокрема щодо Тайваню.
З точки зору Пекіна, тривала війна і заморожений конфлікт вигідніші за повне припинення бойових дій і повернення Україні всіх територій. Китай прагне розширення своїх міжнародних альянсів, фінансових систем та укріплення позицій у світовому порядку, що змінюється.
