В Україні починається активізація виборчих гравців та медіасфери — ознаки наближення виборів відчутні вже зараз. Політики та стратегії виходять на передній план, інформаційне поле наповнюється панегіриками та підвищеним пафосом. Автор проводить паралелі з інформаційною стратегією Росії, де офіційна інформація розділяється з альтернативною, а критика існує переважно у мережевому форматі.
Загалом під час війни зростає рівень патерналізму та культів особистості: суспільство стає більш схильним до довіри владі й підтримки лідерів. Війна «фільтрує» суспільство, позбавляючи пасіонаріїв, натомість залишаючи типовий електорат.
Президент Зеленський підкреслив неможливість проведення виборів у воєнний час, аргументуючи це питанням безпеки. При цьому автор відзначає, що логіка безпеки ставиться під сумнів, адже громадяни продовжують займатись повсякденними справами навіть під час війни, і лише день виборів виділяється як особливо небезпечний.
Маніпулювання аргументом безпеки для відтермінування виборів викликає питання щодо щирих мотивів влади. Адже реальна небезпека в країні існує постійно, і її не можна виділяти лише для політичних рішень.
Ситуація з загрозою для енергетики — приклад того, що вибір дій влади часто веде до підвищення загального рівня небезпеки. Логіка відтермінування виборів з посиланням на безпеку сприймається як прояв політичного лицемірства.
Автор закликає критично ставитися до відокремлення виборчої небезпеки від загальної картини воєнного життя, адже справжньою уразливою стороною під час виборів залишається сама влада.
