Сучасна фінансова ситуація в багатьох розвинених країнах ускладнюється стрімким зростанням державного боргу і дефіциту бюджету. Часто державні борги перевищують ВВП, а інфляція й високі ставки ускладнюють нові запозичення. Це призводить до того, що значна частина податкових надходжень використовується для обслуговування існуючих боргів, а не для розвитку чи соціальних програм.
В Україні середній дефіцит бюджету за останній рік зріс до 4,6% ВВП, тоді як до пандемії він був менший за 3%. Додаткові видатки не компенсувалися доходами або скороченням витрат. Це проблема притаманна багатьом країнам – нові борги стають дедалі дорожчими, а політична нестабільність сприяє зростанню популярності популістів.
Зростання витрат на обслуговування боргу вже перевищує 3% ВВП, що співставно з рівнем видатків НАТО на оборону. Ці кошти могли б спрямовуватися на інвестиції, але витрачаються на минулі зобов’язання, що змушує уряди шукати баланс між підвищенням податків, урізанням програм і новими позиками.
Різке скорочення видатків стимулює зростання підтримки популістських партій. Відсутність підтримки традиційних політичних сил веде до політичної нестабільності та негативної реакції фінансових ринків.
Після 2008 року уряди багатьох країн відклали непопулярні реформи, надаючи перевагу новим запозиченням у період низьких відсоткових ставок. Зараз центральні банки скорочують підтримку, а умови запозичень погіршуються. Зростання прибутковості облігацій у таких країнах, як Франція, свідчить про зростання ризиків.
Політичний вибір між скороченням витрат і підвищенням податків складний: перше часто викликає протести і підсилює популістів, друге гальмує економічне зростання. Альтернативою може бути ефективне управління боргом: наприклад, ставка на довгострокові запозичення, як це робила Японія, зменшує тиск на економіку.
Історичний досвід показує, що радикальні заходи зниження боргу за рахунок економічних репресій або контролю за інвестиціями навряд чи будуть сприйняті суспільством у сучасних умовах. Примусове інвестування у державні облігації чи податкові пільги інвесторам всередині країни розглядаються як прихований податок для вкладників.
Жоден зі шляхів не є простим. Скорочення витрат, підвищення податків чи фінансові реформи мають негативні політичні та економічні наслідки. Важливо вести відвертий діалог із суспільством і фокусуватися на розвиткові, щоб уникнути зростання радикалізму і соціальної напруги.
