Від сьогодні США запровадили 50% мита на індійські товари, що перевищує аналогічні обмеження для Китаю. Для Китаю мита складають близько 30%. Така політика, зумовлена зокрема закупівлею Індією російської нафти, суттєво не впливає на індійсько-американську торгівлю, яка залишається відносно невеликою за обсягом. Індія своєю чергою активно експортує нафтопродукти до ЄС, прагнучи зберегти цей ринок.
Ключовим чинником стала 18-та хвиля санкцій ЄС, що з 2026 року забороняє продаж у Європі нафтопродуктів з російської нафти, крім трубопроводної. Це спонукало індійські НПЗ уже зараз купувати нафту з Перської затоки для європейського експорту, залишаючи російську нафту для внутрішнього споживання.
Зростання мит США підштовхнуло Індію до ситуативної співпраці з Китаєм. Хоча між цими країнами існують територіальні конфлікти та напружені відносини, їх об'єднує прагнення створити альтернативу жорсткій торговельній політиці Заходу. Блок БРІКС, до якого входять обидві країни, посилюється.
Головний виклик для санкцій проти Росії — позиція Китаю, який залишається головним ринком збуту російської нафти і постачальником товарів до РФ, обходячи санкції. Китай, як ключовий гравець, балансує між вигодою від торгівлі з Європою та підтримкою Росії. З жовтня РФ зіткнеться з фінансовими труднощами через брак резервів, і Путін очікує стабілізаційного кредиту від Китаю. Від рішення Китаю залежатиме баланс сил у геополітичному протистоянні навколо російсько-української війни.
