Останнім часом у ЗМІ активно обговорюється заява прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана щодо можливого розділення України на три умовні частини. Орбан окреслив демілітаризовану зону, контрольовану росіянами територію та західну частину, яку утримує українська влада. На думку експертів, у його риториці переважають російські наративи, хоча він і не пропонує нічого принципово нового.
В Україні політики розглядають подібні заяви як спробу легітимізувати статус-кво на фронті, пропонуючи можливість замороження бойових дій уздовж лінії зіткнення. Зеленський неодноразово заявляв, що Збройні сили не будуть відступати, а демілітаризована зона без згоди України для офіційного Києва неприйнятна.
У розмові фахівці підкреслюють, що Європа займає пасивну позицію, США не надають достатньої підтримки, а серед зовнішніх стримуючих факторів особливо важлива роль Китаю. Саме Пекін, на думку аналітиків, може впливати на політику Кремля через економічні важелі та постачання сировини.
Окремо виділяється дискусія навколо безпекових гарантій для України. Без прямої участі США йдеться про співпрацю із ЄС, зокрема у питаннях розвідки та контролю повітряного простору. Країна розвиває дипломатичні контакти на високому рівні, шукаючи підтримки для захисту своєї незалежності.
Подолання внутрішніх політичних криз, консолідація суспільства на тлі війни, а також перспектива вступу до Євросоюзу визначають напрямок переговорного процесу. При цьому зберігається дискусія щодо повернення до кордонів 1991 року та майбутнього статусу тимчасово окупованих територій.
У підсумку експерти наголошують на складності та багатовекторності ситуації. Китай залишається ключовим міжнародним гравцем у пошуку компромісу, а Всередині країни політичне керівництво має збалансувати зовнішні й внутрішні виклики для досягнення прийнятного миру.
