Виступаючи на Генеральній Асамблеї ООН, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про готовність ЄС повністю відмовитися від російських енергоносіїв до кінця 2026 року, тобто з 1 січня 2027 року. Проте, Європа ще понад рік продовжуватиме закуповувати у Росії нафту, газ і нафтопродукти, що залишається ключовою вимогою Дональда Трампа щодо припинення фінансової підтримки Москви через енергоресурси.
Слід зазначити, що основними імпортерами російської нафти в ЄС залишаються Словаччина та Угорщина. Однак, і інші країни, такі як Франція, також мають бізнес-інтереси з Росією у сфері видобутку газу й закупівлі СПГ. При цьому значна частина нафтопродуктів, що походить з російської нафти, імпортується опосередковано — через треті країни, зокрема Туреччину та Індію.
Експерти вказують, що технічно Європа може швидше відмовитись від закупівлі енергоносіїв з Росії, зокрема нафтових продуктів, адже контракти часто короткострокові. Є пропозиції скоротити терміни ембарго на нафту й нафтопродукти, а також активізувати заходи щодо обмеження закупівлі російського газу.
Щодо допомоги Україні, Європа демонструє неоднозначність: виділення коштів на оборону зростає повільно, а багатьом країнам бракує потужностей для нарощення власного виробництва зброї. Водночас експерти наголошують на важливості посилення інвестицій у вітчизняний ОПК України та закликають європейські країни до активнішої підтримки.
У підсумку, дійсно швидке запровадження ембарго на російські енергоносії здатне суттєво скоротити доходи російського бюджету, що є ефективною санкційною стратегією. Однак, рішення ЄС залишають простір для маневрів, а реальна відмова від енергоресурсів затягується політичними й економічними міркуваннями.
