У серпні 2025 року Фрідріх Мерц на з'їзді партії зазначив, що нинішня соціальна держава Німеччини стає фінансово нежиттєздатною. Це питання не риторики, а економіки, яке впливає на всі країни ЄС, адже Німеччина становить 25% економіки єврозони та є ключовим донором європейських фондів.
Правляча коаліція не має мандату на радикальні реформи, що ускладнює ухвалення непопулярних рішень. Витрати на соціальні потреби сягають 1350 млрд євро на рік — понад 27% ВВП, тоді як середній показник по OECD — 21%. Основні статті витрат: пенсії (315 млрд), охорона здоров'я (270 млрд), догляд за літніми людьми (95 млрд), а також житлові та дитячі виплати, допомога з безробіття.
Демографічна криза поглиблює проблеми: до 2036 року близько 16,5 млн працівників вийдуть на пенсію, а роботу почнуть лише 12,5 млн молодих — дефіцит 4 млн робочих рук. Пенсійна система стає дефіцитною, а резерви закінчаться до кінця 2028 року, що вимагає підвищення внесків та пенсійного віку.
Запропоновані реформи — поступове підвищення пенсійного віку до 70 років й впровадження обов'язкових накопичень мають значний політичний спротив. Соціальна допомога також підлягає скороченню, однак радикальні зрушення складні через конституційні гарантії прожиткового мінімуму та опір коаліції.
Навантаження на зарплати зростає: соціальні внески формують до 39% зарплати, а з прогнозованим підвищенням дійдуть до 50%. Це підвищує вартість праці у Німеччині та провокує перенесення виробництва за кордон.
Належні реформи дозволять системі вижити, але зроблять її менш універсальною та щедрою. Ризик затягування змін — хронічна фіскальна криза з наслідками для фінансової стійкості ЄС.
Уряд Мерца у найближчі роки планує скорочення соцвиплат та поступове підвищення пенсійного віку. Модель соціальної держави Німеччини зміниться, а реакція Європи стане визначальною для стабільності усього європейського проекту.
