Головна > Міжнародна політика > Геополітична посередницька гра: роль Туреччини, США, Китаю і Європи в російсько-українській війні та перемовному процесі


Геополітична посередницька гра: роль Туреччини, США, Китаю і Європи в російсько-українській війні та перемовному процесі


Політологи аналізують заяви Туреччини про можливі перемовини щодо України, ролі Заходу та перспективи реагування Росії і Європи на нові виклики.

6 жовтня у студії Центру громадської аналітики обговорювалася сучасна стадія російсько-української війни, дипломатичні ініціативи та впливи міжнародних гравців. Гість ефіру – Ігор Челенко, політолог та голова Центру аналізу та стратегій.

Значну увагу було приділено заяві міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана щодо можливого відновлення переговорів за кілька місяців через нібито позитивні тенденції. Однак позиції турецьких лідерів залишаються неоднозначними: президент Ердоган не вірить у швидке завершення війни, хоча Туреччина виконує посередницьку роль між Заходом, Україною та Росією і підтримує контакти з усіма сторонами, зокрема європейськими та американськими партнерами.

Україна в переговорах відстоює стабілізацію лінії фронту і не погоджується на поступки щодо Донбасу, незважаючи на тиск Росії. Туреччина має власні інтереси і підтримує бізнес-стосунки із Росією, зокрема енергетичні поставки, але санкції проти Москви досі не застосовує. Водночас через посередників ведуться спроби вплинути на російську позицію, а США та Європа посилюють санкційний тиск.

В ефірі зазначалося, що роль Дональда Трампа та Сполучених Штатів залишається ключовою, проте екс-президент відійшов від прямого впливу і наразі спирається на європейських й турецьких посередників. Особливу увагу було приділено формуванню конгломерату міжнародних посередників, зокрема Китаю, а також питанням безпеки для Європи з боку російських гібридних атак, включаючи атаки дронами на інфраструктурні об'єкти.

Експерти відзначають посилену реакцію країн ЄС та НАТО на ці виклики: перекидання військової техніки, зміцнення ППО, інвестиції в безпеку, але єдності серед європейських держав поки бракує через внутрішньополітичні зміни. При цьому політичний ландшафт Європи є мінливим, а риторика російських лідерів залишається жорсткою.

В цілому, ситуація у перемовному процесі залишається складною, із залученням багатьох міжнародних гравців та суперечливими прогнозами щодо підсумків російсько-української війни.