Автор проводить порівняльний аналіз війни в Україні та нещодавнього конфлікту в Газі, зосереджуючи увагу на різницях у мотивах, ролі третіх сторін, релігійному та духовному вимірі, а також на міжнародних механізмах вирішення. Зауважує, що для закінчення війни в Газі ключову роль відіграли Сполучені Штати як третя сторона, тоді як в Україні вирішального військового успіху очікувати не слід — найбільш імовірний політико-дипломатичний сценарій.
На відміну від міжрелігійної війни в Палестині й Ізраїлі, війна в Україні має інший характер, де чимало суперечностей ґрунтуються на спільностях між обома країнами та духовному аспекті. Також підкреслюється: підґрунтя війни значною мірою корениться в православ’ї й ідеологічних маніпуляціях. Політична й економічна зацікавленість у збереженні війни з обох сторін гальмує шанси на її завершення.
Автор аналізує підхід світових гравців до конфліктів, згадує новий порядок, який формується навколо зон впливу та ресурсів. Підкреслюється, що великі очікування стосовно окремих видів озброєння, як-от F-16 чи «Томагавків», майже не змінюють хід війни в Україні, натомість стратегічна перспектива — визначальний фактор.
Насамкінець наводяться дані щодо впливу війни на світову та національну економіку, колосальні доходи світових виробників зброї, що ускладнює демілітаризацію. Окремо наголошено, що зараз у світі лише кілька великих конфліктів такого масштабу, а війна в Україні — унікальна як масштабами задіяних армій, так і залученням третіх країн до постачання озброєнь. Підсумовується, що завершення війни можливе лише після зміни ключових політичних гравців, а основним завданням стає формування нової стратегії в багатополярному світі.
