Сучасні політичні дискусії навколо завершення війни в Україні знову актуалізували питання територіальних компромісів. Автор відзначає, що на Заході вже кілька років панує розуміння: без територіальних втрат закінчити цей конфлікт неможливо, особливо у випадку війни з ядерною державою, якою є Росія.
Західна логіка, в тому числі позиція США та Дональда Трампа, зводиться до чіткої формули: кінець війни — це мінус дві області (Луганська й Донецька). За різними оцінками, 95% Луганської і близько 70% Донецької області вже перебувають під окупацією чи мають катастрофічну близькість до бойових дій. Відповідно, аргументується: якщо повернути ці території неможливо, то чому не погодитися на те, щоб закріпити статус-кво для збереження решти країни?
Водночас це питання залишається болючим і суперечливим у суспільстві, оскільки торкається понять гідності, принципів і майбутнього української державності. Оперативна формула припинення війни сьогодні — це вирішення долі приблизно 33% Донецької області, що залишається неокупованою. Однак, навіть за умов тривалої окупації, питання територій, етики та політичної відповідальності залишаються в центрі уваги як для влади, так і для українців в цілому.
Таким чином, дискусія про "втрату вже втраченого" залишається основною пасткою у західному та українському світогляді, а прийняття остаточного рішення буде визначати майбутнє всієї країни і регіону.
