В інтерв'ю на платформі «Аналізує» Ксенія Свірнова й Остап Дроздов обговорюють ключові процеси, що впливали на формування сучасного українського суспільства. Центральне місце в розмові займає аналіз радянської спадщини, яка, за словами експертів, продовжує впливати на політичні та соціальні процеси в Україні.
Співрозмовники порушують питання ретроспективного аналізу подій та роблять паралелі з культовим фільмом «Назад у майбутнє», порівнюючи наслідки нерозірваності з минулим із «тонною кізяків», що трапилась головним героям. Дроздов наголошує, що країна не змогла провести цивілізаційний розрив із радянським минулим, що стало причиною тривалого збереження радянських наративів навіть після незалежності 1991 року. Україна, за його оцінкою, не зробила рішучих кроків, які вдалися країнам Балтії, а суспільство залишилось інертним.
Головною проблемою Дроздов вважає «какістократію» — владу найгірших, що стала результатом негативної селекції ще з радянських часів. Значна частина еліти країни отримала вплив завдяки насадженню російської мовної та культурної ідентичності, що породжує складнощі у формуванні нової української державності.
Важливою темою стало обговорення гальмування розвитку інституцій та небажання політичних еліт слідувати західній моделі. Влада часто будується на авторитарних ієрархіях із російського зразка, мало покладаючись на принципи парламентаризму та контроль з боку громадянського суспільства.
Експерти окремо аналізують феномен російської ідентичності, яка, на їхню думку, має сильно виражені експансіоністські риси та здатна насаджуватися серед населення інших країн через мову і культуру, навіть поза межами Росії. Це є чинником тривалої культурної конкуренції, яка створює загрозу українській ідентичності.
Значна увага приділяється проблемі корупції. За словами Дроздова, українська корупція — це стил управління, а не випадковість. Особливу небезпеку становить топкорупція, що йде від самої держави. Основним рецептом фахівці називають посилення контролю над діями державних інституцій із боку суспільства та культури прозорості.
Підсумовуючи, співрозмовники доходять висновку: для якісних змін важливо опиратись на інтелектуальну меншину, яка здатна формулювати стратегії розвитку для всього суспільства. На думку експертів, лише реальні інституційні зміни й відмова від радянських моделей дозволить Україні пройти сучасні виклики.
