Вітчизняна залізниця роками залишається збитковою у сфері пасажирських перевезень. Фактична вартість квитків традиційно не покриває витрат, пов'язаних із перевезенням пасажирів, і така ситуація спостерігається не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу.
Для покриття цих збитків Укрзалізниця історично використовувала доходи від вантажних перевезень через перехресне субсидіювання. Проте з початком війни обсяги вантажних перевезень суттєво знизилися, що загострило фінансову ситуацію компанії.
У дискусії наголошувалося, що подібна практика існує й у європейських країнах. Наприклад, німецька залізниця отримує дотації з федерального бюджету для утримання тарифів на пасажирські перевезення. Проте в Україні пряме дотування залізниці з бюджету менш прозоре і часто супроводжується перекладанням непрофільних витрат на підприємство.
Пропонуються можливості вирішення проблеми через реструктуризацію Укрзалізниці та приватизацію окремих її активів. Передбачається залишити стратегічно важливу інфраструктуру (колію, контактну мережу) у держвласності, а вокзали, ремонтні заводи та обслуговуючі підприємства дозволити приватизувати. Такий підхід має на меті зменшити фінансовий тягар і підвищити ефективність надання послуг.
Водночас зауважується, що всі спроби реформування залізниці в Україні протягом останніх 15 років майже не призвели до суттєвих змін, а питання оптимізації залишається актуальним у період війни й далі.
