Вторгнення Росії в Україну призвело до втрати не лише економічних і військових переваг, а й значної частини геополітичного впливу Москви, зокрема у Центральній Азії. Колись цей регіон розглядався Кремлем як «задній двір», але зараз ситуація змінюється.
Країни Кавказу дедалі більше орієнтуються на Туреччину, а Центральна Азія відкриває регіон для Китаю та США. Китай інтенсивно інвестує в регіон через ініціативу «Один пояс, один шлях», ставши головним торговим партнером для країн Центральної Азії. Його торговий обсяг досяг 100 млрд доларів у 2024 році, тоді як Росія має лише 45 млрд.
США, відстаючи за економічними показниками, почали зміцнювати стосунки з регіоном. Важливим кроком стала зустріч, на якій Дональд Трамп прийняв п'ятьох президентів країн Центральної Азії в Білому домі вперше в історії.
До ключових активів регіону належать критичні мінерали: Казахстан виробляє 40% світового урану, країни володіють значними запасами хрому, міді, вольфраму, літію, антимону. Китай контролює 90% світової переробки рідкоземельних елементів, що створює виклик для США та Європи.
Кожна країна регіону має власну стратегію балансу між великими гравцями. Казахстан зберігає незалежність за рахунок багатовекторної політики, Узбекистан проводить реформи і відкритий до Заходу, Туркменістан зберігає нейтралітет, але залежний від експорту газу до Китаю. Киргизстан і Таджикистан залишаються під значним впливом Росії.
Після вторгнення Росії в Україну вплив Москви в регіоні зменшується через послаблення військової присутності, економічні санкції та зміну міграційної політики. Китай посилює свою участь, але країни намагаються знайти альтернативи, диверсифікувати партнерів і мінімізувати залежність від одного центру впливу.
Захід, особливо США, намагається посилити роль у регіоні для доступу до стратегічних ресурсів та розвитку нових транспортних маршрутів — альтернатив російським і китайським шляхам. Однак географія, інфраструктура та культурно-історична близькість до Росії й Китаю створюють об'єктивні труднощі для американської стратегії.
Відтак, у наступному десятилітті Центральна Азія стане одним із ключових полів геополітичної конкуренції, де вирішуватиметься питання контролю над критичними мінералами, транспортними коридорами і впливом на глобальну торгівлю.
