Останнім часом у суспільстві триває активна дискусія щодо реального рівня підтримки України з боку Європи та США у протистоянні російській агресії. Учасники обговорення відзначають, що, попри заявлену прихильність до України, з боку європейських лідерів спостерігається обережність та відсутність непереборного бажання дати швидку і масштабну підтримку.
Зокрема наголошується, що нові ініціативи щодо припинення вогню або мирних перемовин часто розглядаються як гра на користь Росії та спроба виграти час, очікуючи змін у політичних реаліях у США чи європейських країнах. Поки тривають локальні успіхи російської армії, Москва не бачить сенсу йти на компроміси або починати мирні перемовини.
Критики вказують на недостатню жорсткість санкцій, наприклад, відтермінування ембарго на купівлю російського LNG до 2027 року відкриває для РФ вікно можливостей для продовження війни. Головний аргумент залишається незмінним: реальна стратегічна підтримка можлива лише за умови, якщо більшість країн ЄС визнає Росію тотальною загрозою й перейде від риторики до практичних кроків та фінансування безпеки України на новому рівні.
На даний момент українська сторона отримує деяку допомогу, але недостатню для зупинки російського наступу. Вирішення питання репараційного кредиту, більш швидке прийняття рішень у Брюсселі та збільшення обсягів допомоги можуть змінити ситуацію на краще. Час зараз працює на Росію, і це розуміють не всі європейські гравці.
Таким чином, перспективи мирних перемовин залишаються далекими, поки на фронті тривають бойові дії і немає політичної волі радикально обмежити ресурси Росії.
