В українському суспільстві ширяться думки, що США вже багато років намагаються зберегти Росію як державу, навіть після здобуття Україною незалежності. Історичні приклади, такі як виступ Джорджа Буша-старшого у Києві, коли той закликав не розділяти Радянський Союз, підтверджують цю тезу. Американські лідери, незалежно від політичної партії, традиційно віддавали перевагу домовленостям із сильним, хоч і недемократичним центром, а не з низкою нових країн зі значною непередбачуваністю майбутнього.
Експерти зазначають, що основними західними побоюваннями щодо розпаду Росії залишаються ризики розповсюдження ядерної зброї та загрози громадянської війни. Водночас існують аргументи, які доводять, що такі побоювання не завжди мають під собою підґрунтя, адже функціонування ядерних арсеналів вимагає складної інфраструктури й спеціалістів. На їхню думку, можна створити механізми, які дозволять уникнути неконтрольованого поширення зброї, якщо процес дезінтеграції буде поступовим і керованим.
Водночас у Європі зростає усвідомлення власної вразливості перед російською агресією. Попри це, колективна позиція ЄС формується під впливом змін у політиці США. Серед європейських лідерів існує певне здивування щодо несподіваних ініціатив від західних партнерів і нерідко відсутність узгодженості.
Фахівці вважають, що у короткостроковій перспективі Європа залишатиметься обережною та прагматичною, рухаючись до зміцнення національних оборонних спроможностей. Водночас вона поступово посилюватиме власне озброєння та нарощуватиме економічні важелі впливу, зокрема через контроль енергоресурсів.
Учасники дискусії підкреслюють, що для України важливо не лише впливати на європейські рішення, а й активно використовувати існуючі дипломатичні та економічні інструменти для захисту власних інтересів у складній міжнародній ситуації.
