У розмові експерти аналізують можливість досягнення угоди про припинення вогню між Україною та Росією. Обговорюється, що зволікання з підписанням такої угоди може призвести до збільшення територій, захоплених російськими військами, включаючи частини Донецької, Харківської, можливо й інших областей.
Експерти зазначають, що повзучий наступ Росії триватиме, хоча і не такими швидкими темпами, які декларує російська влада. Однак українська сторона має власні стратегічні позиції і ресурси. Також розглядаються результати переговорів у Женеві, де Україна погодилася з окремими пунктами запропонованого плану, які відповідають національним інтересам.
Серед актуальних тем згадується взаємний обстріл об'єктів енергетики, що може вплинути на позиції сторін у майбутніх переговорах. Обговорюються також питання нейтралітету, скорочення армії України, гуманітарної політики та статусу російської мови й РПЦ.
Окремо експерти звертають увагу на проблематику демілітаризованої зони, яка за попередніми проектами має обмежений обсяг і не гарантує безпеки від подальшої агресії. Сумнів викликає й перспективність контролю над такою зоною з боку міжнародних партнерів.
У підсумку автори наголошують на необхідності зафіксувати поточні позиції, не погоджуючись на обмін територіями, оскільки це може бути подано Росією як виконання цілей "СВО". Також порушується питання Криму та інші ідеологічні аспекти тривалого мирного врегулювання.
