Український експерт аналізує важливі аспекти міжнародної політики щодо війни в Україні. За словами фахівця, російські та західні політичні сили давно готували різноманітні сценарії врегулювання війни, і деякі події, як-от «Мінчгейт», виступають каталізаторами більших планів. Особливо відзначається роль впливу окремих персон — Віткофа, що відображає підходи Дональда Трампа, а також прагнення Росії через такі канали просувати власні інтереси.
Коментується і політична ситуація у США: перспективи Марко Рубіо та Джейд Венц як кандидатів у президенти створюють внутрішню напругу, оскільки вони мають балансувати між відданістю Трампу та уникненням участі у гучних скандалах.
Європейська підтримка України розглядається крізь призму власних інтересів західних країн, а не альтруїзму. Експерт наголошує, що сучасна європейська позиція зумовлена необхідністю захисту себе від подальших загроз.
Окремо аналізуються потенційні сценарії залучення стабілізаційних сил з Франції, Великобританії та Туреччини. Вказується, що такий формат допомоги не гарантує ефективного захисту України у випадку ескалації, а істотніше значення має створення регіонального безпекового союзу за участі компаній із відновлення.
Значну увагу приділено позиції Туреччини, яка зберігає добрі відносини як з Україною, так і з Росією, і може відіграти роль посередника. Водночас розглядаються інтереси Китаю та швидке вирішення ним прикордонних питань із Польщею.
Структурна аналітика підкреслює прагматичний характер політичних позицій США, Європи та їх обумовленість національними інтересами. Фінансова допомога Україні залишається невизначеною, а міжнародне середовище виявляється складним для швидких політичних рішень.
