Аналізуючи мирні угоди, які пропонувалися навесні і нині, експерти відзначають незначні відмінності, проте суть залишається незмінною. Путін не наполягає на виведенні українських військ з територій у Херсонській та Запорізькій областях, які Росія не контролює. Російська сторона неодноразово підкреслювала, що планує повернути всі "свої" території, включаючи Донецьк, і це означає можливе продовження війни до повного контролю над Україною.
Нині сторони перебувають у стані тактичних домовленостей, пов’язаних з економічним виснаженням. Росія має значну залежність від імпорту з Китаю, але не відкидає можливості балансування на користь економічного співробітництва із Заходом. Втрата європейського ринку є економічною загрозою для РФ і цей аспект враховується під час переговорів щодо припинення активної фази війни та можливого зняття санкцій.
Активізація переговорного процесу обумовлена прагненням сторін досягти вигідних умов, а також впливом внутрішніх політичних факторів у США напередодні виборів. Президент Трамп зацікавлений у врегулюванні ситуації через політичні потреби, зокрема втримання монобільшості у Конгресі США.
Експерти припускають, що підписання остаточної мирної угоди малоймовірне до проведення президентських виборів в Україні. Найімовірніше, буде підписано угоду про припинення вогню між військовими, після чого готуватимуться вибори і поступово формуватиметься мирна угода вже з новим президентом. Також зазначається, що повернення до кордонів 1991 року наразі не розглядається серед пріоритетів переговорів.
Таким чином, мирний процес перебуває у фазі активного діалогу, однак до остаточного припинення війни та підписання всеохопної угоди сторони ще не готові. Проведення виборів в Україні і подальші політичні зміни можуть стати ключовими етапами цього процесу.
