Останні дві доби в Україні триває активне обговорення резонансної трагедії у Львові, де було вбито представника ТЦК та ветерана війни. Спікер відзначає, що ця ситуація типова для суспільства, яке бореться переважно з наслідками, ігноруючи глибинні причини таких подій.
Замість аналізу передумов, суспільна увага зосереджується на вирішенні проблем поховань, розподілі земель, організації процесів — усе це, на думку автора, реакція на факт, але не на його джерело. Наголошується, що коріння трагедій залишаються поза увагою, хоча саме вони й повинні ставати темою для суспільного діалогу.
Автор проводить паралелі з розвитком війни: у 2022 році була віра у швидку відсіч і перемогу, що мотивувало людей до активної участі. У 2025 році ситуація змінилася: війна стала позиційною, цілі здаються недосяжними, героїзм більше не є масовим явищем, а інстинкт збереження життя виходить на перший план.
Однією з ключових причин низької мотивації є глибоке розчарування через корупцію, непрозорість і відсутність чітких воєнних цілей. Люди відчувають, що втрачають віру в сенс особистої жертви, особливо на тлі масштабних скандалів і новин про мародерство у військових і цивільних структурах.
Відзначається, що влада продовжує працювати з наслідками, а не з передумовами, пропонуючи репресивні заходи замість діалогу і прагматики війни. Без глибокого аналізу причин, ситуація буде тільки ускладнюватися. Закликається до прозорої розмови про справжній стан війни, реальні очікування та відповідальність держави і суспільства.
Зроблено висновок, що розмова про причини — єдиний шлях до зменшення трагедій і соціального розколу. Лише працюючи із джерелами проблем, можна уникнути повтору трагічних подій, що роз’їдають суспільство.
