Вперше в сучасній історії торговий профіцит однієї країни перевищив трильйон доларів за рік. Йдеться про Китай, чий профіцит за перші 11 місяців 2025 року сягнув 1,08 трильйона доларів — на 22% більше, ніж торік. Це сталося попри підвищені мита США і поширений протекціонізм. Фактично це близько 1% світового ВВП.
Профіцит означає, що світ заплатив Китаю на трильйон більше, ніж Китай — світу. Однак це не лише економічний успіх, а й свідчення дисбалансів усередині Китаю. Причина полягає у структурі економіки країни: Китай виробляє третину світових промислових товарів, але внутрішній попит відстає від виробничих потужностей. За рік експорт сягнув близько 3 трлн доларів, імпорт — 2,3 трлн доларів. Основний ріст експорту іде в ЄС, країни АСЕАН, Африку та Латинську Америку, часто через посередників.
Китайський кластер виробництва забезпечує низькі ціни: виробництво електромобіля коштує у Китаї вдвічі дешевше, ніж у Європі завдяки концентрації постачальників та масштабам, а також державній підтримці, субсидіям і дешевим кредитам. Проте внутрішній ринок перенасичений: дефляція, низька інфляція, робота заводів на 70–80% потужності та збільшення експорту надлишків за кордон. Китай уже став найбільшим експортером авто та контролює левову частку виробництва сонячних панелей.
Головна причина слабкого споживання — криза на ринку нерухомості. Китайські родини більшість заощаджень тримають у житлі, але обвал цін і борги знизили витрати. Споживання становить лише 38–40% ВВП, тоді як борг домогосподарств зріс до понад 60% ВВП. Внутрішній попит залишається млявим; надвиробництво вивозиться за кордон, спричиняючи глобальні дисбаланси та напругу.
Реакція світу — сотні нових торгових обмежень, зростання мит у ЄС, США та країнах, що розвиваються. Проте частину експорту Китай здійснює опосередковано через сусідні країни або відкриває там виробництва. МВФ і міжнародні інститути закликають Пекін підсилити внутрішній попит. Китай же впроваджує нові фіскальні стимули, субсидії та державні програми, але довіри серед населення мало.
Для світу китайський профіцит — водночас можливість і ризик. Дешевий імпорт стримує інфляцію, особливо у зеленій енергетиці, однак загрожує втратами для промисловості інших країн і зростанням залежності від Китаю. Глобальний ринок реагує захисними заходами. Надалі розвиток ситуації залежить від дій Китаю та реакції світу: залишитися відкритим чи перейти до блокування ринків.
