Європа продовжує відігравати важливу роль у мирному процесі довкола врегулювання війни в Україні, однак остаточну суб'єктність у переговорах ще не набула. На перебіг діалогу впливають декілька ключових факторів: позиція Росії, роль США, а також внутрішньополітична ситуація в Україні.
Відомо, що ініціатива щодо нової хвилі перемовин походила від Росії, яка спробувала впливати на розстановку сил через американську сторону. Європейські лідери не виходили з процесу, але часто спостерігають «збоку» і лише інколи долучаються до ключових етапів, намагаючись впливати на американські рішення щодо гарантій безпеки.
Під час нещодавніх переговорів деякі представники Європи залишалися досить пасивними щодо інформаційних провокацій з боку РФ. Більшість заяв стосувалися підтримки України, втім повномасштабної реакції на російську дезінформацію не було. Аналітики відзначають, що європейським країнам необхідно проявляти більшу активність та координованість, адже гарантії безпеки для Європи після припинення війни залишаються в центрі їхніх інтересів.
Польський прем'єр Дональд Туск підкреслив: якщо Захід дозволить Росії диктувати умови миру та розділяти країни-партнери, Україна та Європа можуть програти це протистояння. Деякі лідери займають нейтральну позицію в коментарях, вважаючи переговорний процес дипломатичною грою, нав'язаною Україні. Європейські країни не поспішають приймати рішення без повних гарантій від США та РФ щодо власної безпеки.
Наразі Україна залишається залежною від європейської підтримки, а Європа прагне отримати чіткі гарантії захисту в разі нової ескалації. Формування європейської політики щодо війни в Україні визначається як зовнішніми, так і внутрішньоєвропейськими інтересами, що впливатимуть на подальший перебіг переговорів.
