Останні події, пов’язані із затриманням венесуельського лідера Мадуро за участю Сполучених Штатів, стали приводом для багатьох дискусій, аналітичних оцінок і поширення різноманітних теорій змови. Деякі припускають, що така операція могла бути погоджена на найвищому рівні, між Трампом і Путіним, однак українські експерти одностайно називають ці припущення спекуляціями та конспірологією.
Згідно з аналітиками, основна мета адміністрації Трампа полягала не в досягненні домовленостей із Росією, а у зміцненні позицій США у західній півкулі та протидії китайському впливу. Зокрема, підкреслюється стратегія Вашингтона не допустити розширення китайського впливу в Панамському каналі, Карибському регіоні та Арктиці. Дії щодо Мадуро стали проявом політики домінування США як світового «поліцейського», що узгоджується з довгостроковою зовнішньою стратегією країни.
У США операція щодо затримання Мадуро отримала неоднозначні відгуки в політичному середовищі. Частина представників Республіканської і Демократичної партій критикує дії адміністрації, особливо через відсутність інформування Конгресу. Водночас основна аргументація адміністрації – це національна безпека і боротьба з міжнародним наркотрафіком, який організував Мадуро. Критика звучить як від окремих представників Республіканської партії, так і від демократів, та найчастіше зводиться до питань прозорості та дотримання міжнародного права.
Щодо реакції Росії і Китаю, експерти спростовують інформацію про кулуарні домовленості з Вашингтоном. Офіційна позиція Кремля і представників РФ в ООН — засудження втручання США у справи Венесуели. Аналітики підкреслюють, що Росія у цьому регіоні фактично втратила вплив, а Трамп продемонстрував, що США здатні на рішучі дії без погоджень із Москвою чи Пекіном. Подібні припущення про розподіл сфер впливу класифікуються як пропаганда, що не має реального підтвердження.
Загалом експерти наголошують, що сьогодні США не лише протидіють Росії, а й активно стримують Китай в індотихоокеанському регіоні, підтримують союзників з Австралії, Великої Британії, Індії, Японії та Тайваню.
Ситуація з арештом Мадуро продемонструвала послідовність американської зовнішньої політики, хоча водночас показала і складність внутрішньополітичних дебатів у самих США щодо правомірності і доцільності таких рішень.
