28 грудня 2025 року в Ірані почалася хвиля протестів, яка за 11 днів переросла у наймасштабніші заворушення з 2022 року. Причиною нового спалаху стали економічний колапс, девальвація національної валюти, інфляція майже 50% і подорожчання харчових продуктів і товарів першої необхідності до 72%.
Протести швидко охопили 280 локацій у 88 містах країни, 27 із 31 провінції. Загинули щонайменше 36 людей, серед них — шестеро дітей. Понад 2000 осіб заарештовані. Влада відповіла застосуванням бойових патронів, сльозогінного газу й масовими затриманнями.
Історично ключову роль відіграли торговці (базари), які приєдналися до протестів, як це було під час революції 1979 року. Поряд із суто економічними вимогами проявилися й політичні — прямі заклики до зміни влади та критика витрат на зарубіжні проєкти й армію. Протести підсилюють і жінки, які знову виходять на вулиці без хіджабів, відроджуючи гасло «Жінка. Життя. Свобода».
Влада намагається стримати хвилю, тимчасово закривши офіси й школи, обмежуючи інтернет і вводячи додаткові ресурси силовиків. Однак, попри масові переслідування, протести тільки ширяться. Студенти, молодь, національні меншини та частина еліти продовжують закликати до змін. Частина населення ностальгує за добою до ісламської революції, що проявляється в монархічних гаслах.
Урядова політика посилює напругу: різке підвищення бюджету на безпеку, скасування субсидій, відставки чиновників. Політична криза супроводжується геополітичною ізоляцією — Іран втрачає позиції у регіоні, а ядерна угода фактично зірвана.
Фахівці зазначають, що подальша доля режиму залежить від лояльності силовиків та зовнішнього тиску. Протести тривають, країна перебуває у стані невизначеності, а на вулицях великих міст іде боротьба за політичні та економічні зміни.
