Упродовж війни так звана ракета «Орешник» залишалась предметом воєнних міфів та спекуляцій. Навіть після попередніх атак без бойового оснащення багато хто сумнівався у її небезпеці, ставлячи під сумнів наявність цієї зброї у Росії. Проте останні події показали: Орешник існує, і Росія більше не приховує свою наявність у бойовому арсеналі.
По Львівській області було нанесено удар порожньою ракетою, як і раніше по Дніпру. Це слугувало демонстрацією потенціалу Орешника — якщо б ракета була оснащена вибухівкою, наслідки могли б бути значно тяжчими. Західні аналітики сходяться на думці, що у випадку повного зарядження ця зброя здатна завдати безпрецедентної шкоди.
Скептицизм щодо її ефективності залишається серед частини коментаторів, але аналітики застерігають від як перебільшення, так і применшення загрози. Орешник належить до класу зброї залякування, призначеної для масових руйнувань, а не точкових ударів. Навіть порожня ракета завдає шкоди інфраструктурі, і легке оснащення бойовою частиною може нести загрозу цілим кварталам.
За змістом та мотивацією запуску такої ракети вбачається не лише воєнний удар, а й політичний сигнал насамперед Заходу та США. На тлі посилення тиску на Росію, зокрема економічних санкцій і стратегічних дій США, Москва прагне нагадати про свою здатність до відповідей, демонструючи потенційно руйнівну зброю саме у період ключових етапів війни.
Водночас в інформаційному просторі виникає питання дзеркальної відповіді. В українському арсеналі існує власна «міфологізована» експериментальна зброя — «Фламінго». На тлі появи Орешника відповідне очікування логічно постає і щодо української сторони. Початок відкритої демонстрації раніше міфічної зброї може сигналізувати про зміну тактики не лише на полі бою, а й у міжнародному політичному позиціонуванні.
У підсумку, поява Орешника у війні є не стільки тактичною інновацією, скільки важливим елементом стратегії залякування та геополітичного попередження для Заходу. На цьому фоні ключовим стає питання: чи зможе Україна відповісти власною асиметричною демонстрацією сили?
