Під час обговорення у Парижі головною темою стало досягнення припинення вогню, однак Росія однозначно заперечила будь-яке розміщення західних військ в Україні та заявила про можливі загрози для цих військ. Одночасно Росія застосовує демонстративні дії на Заході України, щоб показати свої ракетні можливості та залякати потенційних партнерів України.
Учасники дискусії провели історичні паралелі з іншими війнами, де перемир'я та рамки післявоєнного миру напрацьовувалися тривалий час. Наголошувалося, що для досягнення наступного етапу переговорів необхідний додатковий тиск на Росію — як санкціями, так і політичними інструментами. Можливе посилення санкційного режиму вже призвело до зниження закупівель російської нафти, зокрема Індією та іншими компаніями, що є прикладами працюючого механізму впливу.
Серед додаткових чинників впливу на ситуацію згадували події у Венесуелі та Ірані, які обмежують геополітичні можливості Росії. Експерти дійшли згоди, що на даний момент Росія не готова сідати за стіл переговорів й не проявляє конструктиву щодо обговорення миру. При цьому відзначаються потенційні зміни у позиції Росії під впливом зовнішніх та внутрішніх обставин і санкцій.
Важливою частиною переговорів у Парижі стало обговорення гарантій безпеки для України після досягнення мирної угоди. Формується новий підхід: гарантії мають бути синхронізовані з укладенням мирних домовленостей, зокрема окремо із США та європейськими країнами. Американці, ймовірно, не братимуть участі у розміщенні військ в Україні, але долучаться до підписання безпекових угод.
Таким чином, процес є еволюційним і розрахований на довгострокову перспективу, де сукупні зовнішні та внутрішні фактори поступово змушують Росію перейти до більш гнучкої переговорної позиції.
