Головна > Інтервʼю > Політолог: Переговори між США, Україною та Росією – театр без реального миру


Політолог: Переговори між США, Україною та Росією – театр без реального миру


Відомий політичний оглядач про перспективи мирних переговорів, загрози енергетичної інфраструктури та роль США і Європи у конфлікті.

У політичному ефірі обговорювалась ситуація навколо мирних переговорів між Росією, Україною та США. Аналітик зазначає, що обговорювати чергові етапи перемовин можна дуже довго, але без принципового рішення про припинення вогню будь-які дискусії є лише імітацією процесу.

Зокрема, Росія відмовляється від ідеї перемир'я. За словами експерта, деталі про майбутнє співіснування двох країн або чисельність військ не мають вирішального значення, поки не досягнуто глобальної домовленості.

Американські переговорники можуть навіть ігнорувати наступний етап перемовин, оскільки США важливе принципове завершення війни, а не деталізація домовленостей. Водночас самі перемовини перетворюються на технічний процес, не пов'язаний зі справжнім закінченням війни.

Окрему увагу приділено енергетичній безпеці України. Оглядач зазначає, що припинення російських атак на енергетичну інфраструктуру можливе лише з прагматичних причин: страх перед новими санкціями чи у відповідь на дії України; проте це не ознака перемир'я, а тимчасове рішення Москви.

Також розглядається можливість «енергетичного перемир'я» – ситуації, коли росіяни тимчасово не б’ють по енергетиці. Мотивами можуть бути прагнення уникнути санкцій, невідновленість української енергетичної інфраструктури та бажання вберегти власні нафтопереробні підприємства від ударів у відповідь.

З точки зору Кремля, розмова із Зеленським в Москві виглядає як спроба продемонструвати нерівність сторін. Російське керівництво не змінює своїх цілей щодо України: повномасштабна окупація та встановлення контрольованого режиму. Експерт підкреслює, що реальність і плани Москви різні, і з 2022 року наміри РФ фактично не змінилися.

Позиція США, особливо Дональда Трампа, залишається спрямованою на створення ілюзії прогресу у перемовинах, хоча реальних передумов миру немає. Захід може вдатися до жорсткіших дій ближче до виборів, проте російська тактика затяжної війни залишається незмінною.

Поведінка Європи поступово змінюється у напрямку більшої самостійності й усвідомлення ризиків, хоча залежність континенту від підтримки США все ще велика.