Китай, друга за розміром економіка світу, вже третій рік поспіль перебуває у дефляційній пастці. Це явище, коли ціни не лише не зростають, а й падають, є результатом надвиробництва і слабкого внутрішнього попиту.
Китайські підприємства виробляють значно більше товарів, ніж можуть продати на місцевому ринку. Ця тенденція охопила більшість секторів – від сталі і бетону до електромобілів, продуктів харчування та товарів для тварин. Більше чверті публічних компаній сьогодні є збитковими — це найвищий показник за останні 25 років.
Місцеві уряди, змагаючись за виконання економічних планів Пекіна, масово підтримували розвиток нових підприємств, що посилило кризу надвиробництва. В результаті Китай генерує понад 30% світових промислових товарів, проте не може спожити їх усередині країни.
Особливо гостро проблема проявила себе у секторі електромобілів, де надлишкові потужності сягнули до 10 млн авто на рік. Через високий рівень конкуренції і низький попит ціни на авто вже тривалий час знижуються, а деякі дилери змушені продавати машини нижче собівартості.
Схожа ситуація спостерігається і в інших секторах: від товарів для тварин до доставки їжі. Демпінг і боротьба за виживання приводять до падіння цін навіть на 30%.
Уряд Китаю намагається змінити ситуацію шляхом стимулювання споживання. Було запущено програми зі знижками для покупців, які обмінюють старі авто та техніку на нові. Проте існує ризик, що країна опиниться у тривалій стагнації, подібно до "втрачених десятиліть" Японії, коли населення звикає до низьких цін і відкладає покупки.
Додатково проблему поглиблює високий рівень молодіжного безробіття (17%) та нерівномірний розподіл доходів. Якщо тенденція збережеться, соціальні та економічні виклики лише зростатимуть.
Пекін визнає важливість активізації внутрішнього споживання й реформує економічну політику, намагаючись уникнути довгої кризи.