Останнім часом дедалі частіше лунає концепція «дикобраза» стосовно безпеки України. За нинішніх умов вступ до НАТО для України малоймовірний. Країна має потужну армію, перспективи отримання сучасних озброєнь і розробляє далекобійну зброю з підтримкою партнерів як-от Велика Британія та Німеччина.
Проблемою залишаються фінансування оборони і готовність Заходу підтримувати Україну у довгостроковій перспективі. Автор висловлює думку, що позиція США залежить від політичної кон’юнктури й у разі зміни влади фокус уваги може зміститися. Однак за будь-якого розвитку подій небезпека російської агресії зберігається. Москва намагається позбавити Україну економічної, політичної й оборонної суб’єктності, і такі ризики залишатимуться при будь-яких компромісних рішеннях.
Довгостроковою загрозою є бажання РФ відновити вплив на пострадянському просторі та підірвати європейську єдність. Концепція «дикобраза» означає максимальне озброєння і перетворення України на ціль, на яку Москва не ризикне нападати.
Захід має змінити підхід: потрібні не лише гроші, а й взаємні безпекові зобов’язання. Алгоритмом майбутньої стратегії повинно стати не лише ефективне стримування, а й робота над трансформацією самої Росії. Для цього, на думку автора, слід підтримати національні меншини й соціальні групи усередині РФ та розробити концепцію децентралізації країни, щоб позбавити Кремль монополії на владу.
Україна має продовжувати реформування, не поступатися суверенітетом та створити умови для безпеки не тільки для себе, але й для Європи. Окремо акцентується на необхідності санкційного тиску на РФ та розвитку оборонних можливостей. Зрештою, навіть за відсутності перспективи вступу до НАТО, Україна має залишатися максимально проактивною й ініціювати зміни на Заході щодо політики безпеки стосовно російської агресії.
