Після початку повномасштабного вторгнення Україна отримала доступ до супутникового інтернету Starlink завдяки зверненню Михайла Федорова до Ілона Маска. Це значно посилило комунікаційні можливості Збройних сил і підвищило їхню ефективність на полі бою.
Однак через сірий імпорт і чорний ринок термінали Starlink потрапили й до російських військ. Основні канали постачання проходили через Дубай та Казахстан, а в самій Росії працювали десятки магазинів, які продавали термінали для потреб армії та керування дронами. Завдяки цьому росіяни могли дистанційно здійснювати атаки, зокрема по цивільних об'єктах.
Критичної точки ситуація досягла в січні 2026 року після трагедії в Харківській області, коли дронами зі Starlink був атакований пасажирський потяг, що призвело до загибелі шістьох людей. Україна після цього домоглася змін: США й SpaceX впровадили обмеження, які автоматично блокують термінали, що не авторизовані або рухаються із великою швидкістю. Українські термінали проходять фізичну авторизацію, а росіяни стикнулися із масовими блокуваннями.
Це викликало хвилю обурення серед російських військових блогерів і навіть кремлівських пропагандистів. Деякі відкрито визнали критичну залежність армії від Starlink і прогнозують технологічне відставання Росії. Прозвучали навіть заяви про намір атакувати супутники, але аналітики відзначають: напад на Starlink боляче вдарить і по російських супутниках.
Українська сторона планує запровадити «білий список» терміналів, які працюватимуть тільки з офіційним дозволом. Це ще більше ускладнить використання Starlink росіянами. На певних ділянках фронту вже зафіксоване уповільнення чи зупинка наступальних дій противника.
Історія з блокуванням Starlink і реакція на неї засвідчують важливу роль технологій у сучасній війні й критичну залежність російської армії від західних рішень. Україна ж оперативно реагує на нові виклики та максимально використовує отримане вікно можливостей.
