Адміністрація Трампа розглядає припинення війни в Україні через покращення відносин із Росією, що має на меті послабити вплив Китаю на світову арену. Суть ідеї полягає у наданні Росії економічних стимулів із залученням її на сторону США, таким чином зменшуючи її залежність від Китаю, який вважається головною довгостроковою загрозою для США.
Експерти зазначають, що подібна стратегія перегукується з політикою США ще з часів розпаду Радянського Союзу. Проте на сучасному етапі тотальний розрив між Росією та Китаєм виглядає малоймовірним через тісні економічні та військово-політичні зв’язки. Китай активно торгує з Росією, підтримує її ресурсами, однак зберігає прагматичний підхід, залишаючи Росію у зоні свого впливу.
Міжнародна аналітика відзначає, що Вашингтон, незалежно від адміністрації, десятиліттями балансує між Москвою та Пекіном. Стратегічна мета залишається сталою — не допустити повного перетягування Росії на бік Китаю. Водночас Європа залишає за США провідну роль у переговорах із Москвою, а всередині країн Заходу зберігаються певні розбіжності щодо санкцій та підтримки України.
Китай, за інформацією західних ЗМІ, посилює підготовку до можливого збройного конфлікту зі США, вивчаючи досвід американських операцій на Близькому Сході. Переміщення уваги США до інших регіонів може створити сприятливі умови для Пекіну в Індотихоокеанському регіоні. Аналітики також зазначають прагматизм позиції Китаю щодо Росії та Ірану, відзначаючи його обережну політику у глобальному протистоянні.
Серед європейських лідерів з’являються пропозиції підтримати США у забезпеченні безпеки Ормузької протоки в обмін на посилення американської допомоги Україні. Фінський президент Олександр Стуб підкреслює важливість уникнення невигідних мирних угод для Києва та необхідність діалогу всередині НАТО.
Деякі російські представники закликають Трампа ввести санкції проти Європи за відмову допомогти США у близькосхідних операціях, що розцінюється як спроба посилити розкол між союзниками по НАТО та ЄС. Аналітики радять країнам діяти прагматично й координовано у власних інтересах, а не керуватися особистими симпатіями до політичних лідерів.
