Сьогодні минає 1462 день від початку повномасштабної війни в Україні — вже чотири роки з моменту вторгнення. Автор поділився власними спостереженнями щодо змін у суспільних настроях, ставленні до військових і загальної атмосфері, базуючись на досвіді служби на запорізькому напрямку.
За цей час настрій серед населення змінився: від відчуття страху та зради першого етапу війни, через втому, до майже повного прийняття обставин. Зараз рідше чути заяви про «нас здали» чи « дуже втомилися». Натомість спостерігається явище сепарації цивільних і військових: у побуті все частіше відмовляються здавати житло військовим і навіть не хочуть бачити їх поруч, побоюючись потенційної небезпеки.
Автор звертає увагу на приклади підтримки військових, хоч і визнає їх недостатніми, і критикує випадки, коли цивільні уникають військових або вважають їх небезпечними сусідами. Зазначається, що змінилася й риторика щодо ворога: конкретизація, чіткі формулювання і менше абстракцій у публічному просторі.
Крім того, підкреслюється важливість утримання пам’яті та виховання нових поколінь у чітких цінностях, а також необхідність конструктивного діалогу між представниками різних суспільних груп. Автор відзначає, що попри труднощі, військові залишаються частиною суспільства, і закликає до взаємної підтримки.
Висновок: за чотири роки повномасштабної війни українське суспільство стало жорсткішим і конкретнішим, але з'явилися нові виклики у взаємній взаємодії цивільних та військових, які потребують уваги та усвідомленого обговорення.
