Новий мер Нью-Йорка, Загран Мамдані, ініціював соціальну реформу щодо орендної плати. Його передвиборча обіцянка — заморозити орендну плату на поточному рівні на чотири роки мандату — отримала широку підтримку серед городян, адже понад 65% мешканців міста орендують житло.
Водночас у місті вже діє система стабілізації орендної плати з 1969 року, яка обмежує зростання цін на 2-4% щорічно. Проте Мамдані планує повне заморожування орендної плати, використовуючи вплив на раду з дев’яти осіб, яку він може сформувати особисто.
Ця ініціатива мерії викликала дискусії. Основна критика полягає в тому, що понад половина ринку належить не великим корпораціям, а малим власникам — людям, які мають одну-дві квартири. Для них зростання витрат на утримання житла, податки і страхування у поєднанні з фіксованою платою може стати критичним. Великі ж компанії здатні розподілити збитки та перечекати складний період.
Експерти зазначають, що у разі виходу малих власників з ринку житло скуповують корпоративні фонди, що згодом веде до погіршення умов для орендарів. Крім того, основною проблемою залишається дефіцит новобудов: кількість робочих місць у місті зростає, а житло будується повільними темпами.
На прикладі Токіо показано, що орієнтація не на заморожування, а на активне будівництво нових квартир дозволяє знизити орендні ставки природнім шляхом.
Підсумовуючи, ініціатива Мамдані спрямована на захист орендарів, але її вплив на малих власників може бути негативним, а питання дефіциту житла залишається без вирішення.
