31 березня у студії Центру громадської енергетики "Вежа" політолог Петро Олещук поділився думками щодо політичних та воєнних подій, співвідношення зовнішньої політики США під керівництвом Дональда Трампа та перспектив для України.
Початок війни на Близькому Сході, за словами Олещука, не приніс Трампу очікуваних дивідендів. Нездатність досягти швидкої перемоги та підтримки союзників підірвала його позиції, а рішення згортати операцію у регіоні негативно позначилися на відносинах із партнерами з НАТО та Близького Сходу. Союзники залишаються незадоволеними політикою непослідовності, а сенатор Марко Рубіо навіть заявив про можливий вихід з альянсу.
Переговори України із США наразі є складними, а президент України визнає, що делегації не вдалося переконати американську сторону змінити позицію щодо підтримки. Олещук прогнозує, що після завершення конфлікту у регіоні пріоритети можуть зміститися, проте Україна скористається новими дипломатичними каналами — з країнами Близького Сходу та Європи.
Традиційно, додає експерт, Трамп може застосовувати до України тиск з метою досягнення вигідних для себе домовленостей із Росією, але реальна проблема криється у внутрішніх та зовнішніх кризах, які він створює. Наслідки військової кампанії, підвищення цін на енергоносії та зростання доходів Росії ускладнюють ситуацію для України, хоча створюють нові можливості для дипломатії та залучення інвестицій у ВПК.
Щодо мирних переговорів, Олещук зазначає, що наразі Росія не готова до реальних зрушень, здійснюючи інформаційну ізоляцію та готуючись до мобілізації. Він зазначає, що переговори можливі лише у нових реаліях і на інших умовах, попередні плани вже втратили актуальність.
Україна, за словами експерта, залишається на складному дипломатичному полі, стикаючись із уповільненими рішеннями ЄС щодо фінансової допомоги та реформ. Однак Олещук впевнений, що принципове рішення про підтримку України ЄС вже існує, але європейські партнери домагаються додаткових поступок з боку Києва.
Війна продовжиться у фазі взаємних атак та захисту інфраструктури, із залученням міжнародних гравців, включно з Китаєм у питаннях озброєнь. Основна перспектива — збереження статусу кво на фронті у найближчі місяці. При наявності фінансування, Україна зможе утримати поточний потенціал, а перспективи для радикальних змін поки що відсутні.
Загалом, українська стратегія полягає у використанні нових дипломатичних можливостей та стійкості перед зовнішнім тиском — як військовим, так і політичним.
