Останнім часом у західних медіа й політичних колах обговорюється потенційна зміна підходу Європи, Великої Британії та США до питання Криму. На тлі жорсткого торговельного протистояння між Великою Британією, Європою та США з одного боку й Китаєм з іншого, Україна стає ареною геополітичного торгу й потенційного шантажу. Деякі аналітики припускають, що Британія підтримує Україну, але не відкидає можливості використовувати її як важіль у переговорах з Євросоюзом і США.
У світовій пресі з’являються публікації із заголовками на кшталт «Франція та Британія можуть визнати, що Україна більше не контролює частину своїх земель». Це, однак, не означає юридичного визнання Криму частиною Росії, а радше констатацію фактичної втрати контролю. Українська влада неодноразово заявляла, що не визнає легальності анексії Криму, і не має наміру погоджуватися на таке юридичне оформлення у майбутньому.
Для Росії принципово важливо отримати не просто визнання фактичного контролю над Кримом, а юридичне закріплення цього статусу на міжнародному рівні. Однак ні Європа, ні США не готові на такий крок, згідно зі своїми попередніми заявами, дипломатичними деклараціями, зокрема Кримською декларацією 2018 року.
Аналітики також звертають увагу, що зняття питання Криму з порядку денного приведе до нових міжнародних загроз. З’явиться прецедент легітимізації анексії чужих територій, чим можуть скористатися інші держави, зокрема Китай щодо Тайваню. Відповідно, для Заходу сценарій де-юре визнання Криму частиною Російської Федерації залишається неприпустимим.
Українське суспільство та експертне середовище обговорюють, чому питання Криму знову стало центральним — хоча з 2014 року жодна країна (крім РФ) не висувала претензії на зміну його статусу. Дехто пояснює це втомою західних партнерів від тривалого конфлікту та прагненням відновити економічні зв’язки з Росією.