Україна провела консультації з Міжнародним валютним фондом щодо реструктуризації державного боргу. Наразі країна не змогла домовитися про реструктуризацію 2,6 млрд доларів, і в травні має сплатити 600 млн доларів за цінними паперами, прив’язаними до зростання ВВП – так званими варантами. У разі несплати Україна може оголосити дефолт. Це викликає занепокоєння серед експертів і суспільства щодо майбутнього країни.
Варанти – це спеціальний вид боргових зобов’язань, які були створені після економічної кризи 2014 року. Суть їх у тому, що Україна має платити інвесторам частку зростання ВВП понад певний поріг, що може стати додатковим фінансовим тягарем у роки економічного підйому. Ці умови діятимуть до 2042 року.
Недостатній рівень міжнародної допомоги, особливо у вигляді безповоротних коштів, призвів до стрімкого зростання державного та гарантованого боргу – зараз він перевищує 100 млрд доларів, що приблизно дорівнює ВВП України. Значна частина останніх кредитів від Євросоюзу, зокрема на 35 років, видана під низький відсоток, проте їх також доведеться повертати. Водночас частина допомоги від США також видана у формі кредитів.
Оголошення дефолту в умовах війни розглядається як вимушений крок. Раніше Україна утримувалася від такого рішення, оскільки вважалося, що це може негативно вплинути на фінансову підтримку від світових партнерів. Проте зараз, особливо після зміни адміністрації у США, цей ризик виглядає менш критичним. Експерти закликають відкрито обговорювати дефолт із європейськими партнерами, оскільки це може вплинути на євроінтеграційні перспективи країни.
Попри всі ризики, дефолт не означає краху держави – це сигнал міжнародній спільноті про те, що в умовах війни Україна змушена витрачати кошти насамперед на оборону, а не на оплату боргів. Історичний приклад Росії у 1990-х роках свідчить, що навіть після дефолту країна може відновити кредитування та підтримку з боку партнерів. Тому зараз ключовим завданням є збереження підтримки ЄС та донесення до партнерів об’єктивних причин такого кроку.