Останні заяви Дональда Трампа про мирні ініціативи та українська позиція про можливість зупинки бойових дій лише за умов довготривалого припинення вогню спровокували активізацію інформаційної кампанії з боку Кремля. Російські спікери, зокрема Дмитро Пєсков та Сергій Лавров, озвучили низку умов для початку перемовин. Серед головних — визнання Україною анексії Криму і захоплених територій, відмова від членства в НАТО, скасування так званих антиросійських законів, демілітаризація, денацифікація, зняття санкцій та повернення заморожених активів Росії, а також гарантії безпеки з боку НАТО й ЄС, що ті не нападуть на РФ.
Українське керівництво принципово відкидає такі ініціативи, вважаючи їх неприйнятними та спрямованими радше на внутрішнє споживання в Росії. Захід також малоймовірно піде на поступки — санкції не зніматимуться без суттєвої зміни поведінки Москви. Подібні заяви Кремля формують фон для пропаганди: демонструють нібито прагнення до миру та перекладають провину на Україну і західні країни, якщо перемови не відбуваються.
Ідею короткострокового перемир'я — наприклад, під виглядом свят, Кремль використовує задля перепочинку військ, підготовки резервів та пропагандистських цілей. Насправді ж, такі кроки дають Москві змогу перегрупувати сили, активізувати розвідку і підготуватися до нових атак. Офіційний Київ скептично ставиться до подібних "ініціатив", вказуючи, що справжнє припинення вогню має мати чіткі гарантії та контроль.
Водночас, за даними західних розвідок, Росія нарощує військову присутність біля кордонів країн НАТО, переозброює свої війська та готує нові навчання, що може свідчити про підготовку до ескалації. За прогнозами, масштабний конфлікт можливий вже у 2029 році, тож країни Заходу продовжують посилювати власну обороноздатність.
Підсумовуючи, Кремль намагається створити видимість "миротворця", водночас маніпулюючи світовою думкою й готуючись до тривалого протистояння. Україні та Заходу важливо зберігати єдність, не втрачати пильності й наполягати на реальних гарантіях безпеки.