29 квітня команда Центру громадської аналітики «Вежа» разом з аналітиком Іллею Несходовським обговорила ключове питання останніх днів: чи підпишуть Україна та США так звану «ресурсну угоду» про корисні копалини, яка могла б суттєво змінити економічний ландшафт країни.
На порядку денному стояла інформація, яку нещодавно озвучив міністр фінансів Сергій Марченко: цього тижня угоду підписано не буде, хоча перемовини тривають саме 29 квітня. Тим часом у медіа точаться політичні баталії довкола боргових зобов'язань — зокрема, колишній президент США Дональд Трамп звинуватив Україну у затягуванні підписання й заявив про зникнення боргових пунктів з документа, хоча такі зобов'язання офіційно ніколи не фігурували.
Несходовський пояснює: навіть у теорії боргові пункти не могли бути включені до угоди, оскільки вся допомога з 2022 року, отримана Україною, надавалась у вигляді грантів або кредитів із чітким розмежуванням. Відповідно, жодне міжнародне право не визнає такі суми боргом, якщо під ці кошти не було підписано відповідні зобов'язання.
Обговорювалась також і форма майбутнього фонду управління ресурсами: американська сторона наполягає на реєстрації фонду у США для мінімізації корупції, що формально відсуває Україну від реального впливу на управління. Українська Конституція ж закріплює право власності народу на надра — тому модель використання рентних платежів та інвестицій бачиться найбільш придатною. Саме механізм розподілу прибутків та обліку внесків викликає нині найбільше запитань.
Експерти доходять згоди у тому, що прозора присутність США у проєктах із видобутку має радше позитивний, ніж негативний вплив, бо навіть попри поділ прибутків частка, яка надходить Україні, підтримує бюджет та здатна стимулювати економіку.
У другій частині обговорення мова йшла про стан державного бюджету та вплив зовнішнього фінансування. Станом на 2024 рік Україна поки що отримує необхідну підтримку завдяки замороженим активам російських олігархів та міжнародним субвенціям. Однак вже з 2026 року ризики зростають: частка гарантованих надходжень зменшуватиметься, а потреба у внутрішніх доходах та фінансуванні зростає.
Серед внутрішніх фінансових викликів – питання стабільності податкової системи, виконання бюджету та можливі нововведення щодо оподаткування малого бізнесу й електронних сервісів. Загалом головний ризик — це брак послідовної державної політики й обмежені альтернативні джерела доходів для покриття видатків у середньостроковій перспективі.
У підсумку, експерти радять українцям уважно стежити за контентом угоди та її реалізацією. Присутність іноземних партнерів — це можливість для країни, але головна задача — домогтись прозорого механізму, який гарантуватиме реальне надходження коштів у бюджет країни й підвищуватиме добробут її громадян.