Ціни на нафту продовжують стрімко знижуватись, досягнувши рівня 63 долари за барель. За останні тижні нафта марки Brent впала з 80 до 63 доларів, втративши понад 15% вартості, а російська Urals — ще більше, до 50 доларів і нижче, що стало рекордним дисконтом із 2023 року. Найрізкіше падіння спостерігалось на початку квітня, коли ціна впала на 14% за декілька днів.
Основні причини обвалу: рішення адміністрації Трампа запровадити нові мита на імпорт (10% на всі товари та вищі для окремих країн), відповідні дії Китаю, а також побоювання глобальної торговельної війни, що може спричинити рецесію та скорочення попиту на енергоносії. Додатковий тиск викликала несподівана заява ОПЕК+ про раннє збільшення видобутку нафти в умовах і так низького попиту.
До цього додаються і структурні чинники: зростання пропозиції з країн, не залучених до ОПЕК (США, Канада, Бразилія), розширення електротранспорту, підвищення енергоефективності та поступове витіснення нафти альтернативними джерелами енергії.
Для споживачів дешевша нафта означає зниження цін на паливо, транспортування та інфляційний тиск. У США вже фіксується здешевлення бензину. Однак водночас падіння цін може бути сигналом наближення глобальної рецесії, що відобразиться у зниженні попиту на нафту.
Особливо болісно обвал вдаряє по країнах-експортерах. Для економіки Росії ситуація критична: бюджет планувався з урахуванням ціни Urals на рівні 70 дол./барель, а зараз ціна близько 50-53. Це означає втрати орієнтовно $50 млрд щорічно і рекордний дефіцит бюджету.
В інших експортерах, зокрема арабських країнах Затоки, збитки менші завдяки фінансовим резервам, проте й там спостерігається тиск на доходи бюджету та національні економіки.
Падіння цін на нафту впливає і на США як найбільшого виробника: виграють споживачі, але скорочуються інвестиції у видобуток через нерентабельність низки проектів. Прогнози лишаються песимістичними — за оцінками EIA, середня ціна Brent у 2025 році — $68, у 2026 — $61. Тобто тенденція до зниження, ймовірно, збережеться.
Тривалий період низьких цін може вплинути і на темпи енергетичного переходу, зменшуючи вигоду від інвестицій у відновлювану енергетику, проте структурний тренд на користь "зеленої" енергетики залишається. За даними IEA, у 2024 році головними драйверами енергоринку стали атомна, сонячна та вітрова енергетика.
Загалом падіння вартості нафти — це не лише короткострокова волатильність, а ознака довгострокового тренду на поступове завершення нафтової ери. Альтернативна енергетика, електротранспорт та підвищення енергоефективності зменшують попит на нафту. Хоча нафта ще залишиться важливим джерелом енергії, її роль невпинно знижується у світовій економіці.