Війна в Україні триває вже понад десять років, а повномасштабне вторгнення триває більше трьох років. Московити з самого початку вважали, що Україна швидко здасться або буде підкорена, але мужність нації й, особливо, оборонців зруйнували ці плани. Зараз Росія шукає нові шляхи впливу, розраховуючи на зміну політики США, зокрема з обранням Трампа, якого вважають схильним йти на поступки. Водночас Москва залучає до війни зовнішню підтримку з Ірану та інших держав.
Проте міжнародна підтримка України триває, хоч і з труднощами. Багато ЗМІ повідомляють, що Україні вдалося переконати Трампа у важливості партнерства, а Кремль стикається з критикою та економічними труднощами через падіння цін на нафту і бюджетний дефіцит. Водночас серед частини західних політиків зростають голоси за мир чи перемир’я, але Кремль скоріше зацікавлений не у справжньому світі, а у тактичних паузах.
Київ залишається пильним до ініціатив Кремля – будь-яке перемир’я розглядається як можливість ворога перегрупуватися. Лідери України домагаються безпекових гарантій від США та Європи у будь-яких пактах, щоб Москва не мала змоги відновити бойові дії. Однак частина західних партнерів боїться ескалації та ухиляється від чітких зобов’язань.
Дипломатичні ігри тривають: Кремль вимагав визнання своїх "нових" територій, а Білий дім розглядає нові схеми економічного тиску, такі як масові санкції проти російських енергоносіїв. Водночас адміністрація США демонструє невпевненість у стратегії – чи посилювати тиск на Україну, чи змушувати Кремль домовлятись.
Зустрічі, переговори та обіцянки тривають, але головна ціль для України залишається незмінною – відстояти незалежність, отримати гарантії безпеки й не дозволити ворогу скористатися тактичними паузами. Український народ витримує натиск, а дипломатія потребує гнучкості та рішучості. Ситуація залишається складною, і події надалі вимагатимуть уважної оцінки та швидких рішень від усіх сторін.