Коли Дональд Трамп порушує питання імпортних мит, він часто наголошує на торговельному дефіциті, звинувачуючи його практично у всіх економічних негараздах — від втрати робочих місць у промисловості до сумнівної погоди під час гри в гольф. США вже багато років залишаються чистим імпортером: у 2023 році американці придбали за кордоном товарів і послуг на $920 млрд більше, ніж експортували. Причиною цього є насамперед сильний і стабільний внутрішній попит, а не лише слабкість експорту.
У секторі послуг США є навіть чистим експортером — і якби зовнішня торгівля складалася лише з них, країна мала б профіцит. Дефіцит дає про себе знати переважно в промисловості, оскільки виробничі витрати у США вищі, ніж у країнах, що розвиваються, переважно через різницю в оплаті праці та інші фактори. Це і є головним доводом політики мит: на думку Трампа, саме вільна торгівля призвела до занепаду американської індустрії.
Однак не слід перебільшувати значення торговельного дефіциту. Для великих економік, особливо таких як США — емітента світової резервної валюти — проблеми зі строковістю обігу валюти не актуальні. Хоча частка промисловості у ВВП впала з 23% до 11% з часів 60–70-х років, а кількість робочих місць скоротилася з 19 до 9 млн, реальний обсяг промислового виробництва навіть зріс за рахунок високої продуктивності.
Недавній звіт Бюро економічного аналізу США за перший квартал продемонстрував зниження ВВП у річному вимірі. Частково це пояснюють зростанням імпорту напередодні введення нових тарифів: імпортери поспішали завезти товари до початку їх дії. В березні обсяг імпорту сягнув $343 млрд, що на 41% більше у річному обчисленні. Проте це тимчасовий ефект.
Важливо розуміти, що імпорт враховується при розрахунку ВВП: його віднімають, оскільки витрати на імпорт вже включені в компоненти споживання, інвестицій та держзакупівель. Тобто стаття імпорту майже нівелюється іншими показниками — і її вплив на підсумковий ВВП або мізерний, або відсутній.
Незначний вплив імпорту на динамику ВВП може бути зумовлений лише особливостями статистики або поведінкою споживачів, які наперед купують більше імпортних товарів. Подальший розвиток покаже, чи повернуться споживачі до вітчизняних товарів після введення мит, і чи почне падати імпорт. У випадку ж реальної рецесії провину за неї слід шукати у структурних змінах та наслідках торгової політики, а не в самому імпорті.
Тема подальших змін у промисловості, впливу торговельних війн на економіку США і місця індустрії у структурі ВВП залишаються відкритими для обговорення. Залишається слідкувати за тим, як реагуватиме американська економіка, і чи виправдаються очікування щодо конкурентоспроможності внутрішнього виробництва.