Підвищення військового збору з доходів та його запровадження для ФОПів – це не останній крок Мінфіну у боротьбі за офіційні доходи українців. З'явилася інформація, що українська делегація повернулася зі США, де із МВФ обговорювала способи підвищення податкових надходжень, а у ЗМІ почали з'являтися новини про вимоги МВФ підвищити ПДВ або запровадити прогресивну ставку оподаткування. Проте головне, чого вимагає МВФ – фіскальна дисципліна, тобто зменшення дефіциту бюджету.
Існує багато шляхів досягнення цієї мети, не лише підвищенням податків на споживання чи доходи. Одним із головних резервів для бюджетних надходжень в Україні є детінізація митниці, адже втрати бюджету від контрабанди на митниці суттєво перевищують потенційні надходження від підняття військового збору. Зростають і тіньові ринки, наприклад у тютюновій сфері, що може завдати бюджету багатомільярдних збитків. Окремо проблемою залишається і так звані "зарплати в конвертах".
Чинна система оподаткування і надалі б'є переважно по тих, хто офіційно сплачує податки, а бюджетники, які здебільшого працюють легально, отримують найменше, але платять найбільше. Уряд вкотре перекладає відповідальність за бюджетний дефіцит на офіційно працюючих громадян, хоча альтернативних способів наповнювати бюджет достатньо.
В обговореннях можливих реформ особливо токсичними виглядають підвищення податків на доходи, яке б'є по середньому класу та обмежує капіталізацію українців. Оподаткування інвестицій лише погіршує можливості для накопичення та розвитку економіки. Альтернативою може стати помірне підвищення ПДВ із захистом вразливих груп, але це потребує довіри громадян до держави та адресних субсидій замість загального субсидування.
Реформа митниці, підвищення ефективності БЕП, розміщення держоблігацій – все це справді ефективні інструменти, якими держава поки нехтує. Популістські заяви про вимоги МВФ лише відволікають увагу від реальних внутрішніх проблем та бездіяльності фінансових відомств.
Окремої уваги заслуговує і можливість скасування спрощеної системи для ФОПів та тиск на фрілансерів, адже у європейських країнах такі моделі працюють і забезпечують робочі місця, а в Україні їх сприймають як проблему. Фрілансери самі несуть ризики, і це вимагало б іншого підходу до соціальної політики.
Загалом, питання фіскальної дисципліни і відповідальності – не в зовнішніх кредиторах, а у відсутності комплексної стратегії в економічній політиці України. Справжні реформи мають базуватися на ефективному використанні ресурсів і стимулюванні розвитку, а не простих підвищеннях податків. Відповідальна політика має стати пріоритетом, щоб вийти із кризового стану та знайти баланс між детінізацією економіки та її розвитком.