Відступ від категоричного заперечення "заморозки" військового конфлікту створює серйозні виклики для команди президента Зеленського. Опоненти вже готують аргументи для використання цієї ситуації у передвиборчій боротьбі, а питання скасування воєнного стану та проведення виборів стають дедалі актуальнішими.
Наразі Офіс президента демонструє певну подвійність у підходах, відображаючи еволюційну зміну суспільних настроїв. Президент і його команда спершу категорично відкидали варіант заморожування конфлікту, але зараз, з огляду на зовнішні фактори — зокрема появу Трампа на геополітичній арені — визнають цей сценарій "меншим злом" за інші альтернативи. Однак такий вибір несе ризики, про які треба відверто говорити: мир освоїтися лише при сталому припиненні вогню, а Росія може поновити бойові дії у будь-який момент.
Провести вибори стане можливим тільки після стабільного режиму припинення вогню і скасування воєнного стану, однак це не відбудеться автоматично. Суспільство поступово привчають до культивації ідеї необхідності переговорів. Важлива відкритість дискусій — і не лише з журналістами, а й з представниками громадськості, експертами, навіть критиками. Такий діалог допоможе зняти напругу і уникнути звинувачень у маніпуляціях або непослідовності влади.
Окремою темою залишається питання демобілізації, яке може викликати більшу напругу, ніж власне "заморозка" або припинення вогню. Настрої у суспільстві змінюються: з початком тривалого припинення бойових дій буде зростати попит на повернення військових додому. Проте швидко провести демобілізацію не вдасться, особливо якщо Росія зберігатиме присутність великого військового контингенту біля лінії зіткнення. Суспільство має бути готове до поступового, паритетного скорочення військ, без неприємних несподіванок або породження чуток і недовіри.
Висновок: вирішення питань замороження конфлікту, воєнного стану, виборів та демобілізації має супроводжуватися максимально відкритим діалогом із суспільством. Лише так влада зможе уникнути звинувачень у непослідовності й забезпечити стійкість країни на шляху до миру.