Головна > Мирні переговори > Російсько-українські перемовини у Стамбулі: очікування, сценарії та роль світових лідерів


Російсько-українські перемовини у Стамбулі: очікування, сценарії та роль світових лідерів


Огляд перших з 2022 року перемовин між Росією та Україною у Стамбулі, різних підходів до мирного процесу, ролі США, Трампа, Путіна, а також можливої серйозної дипломатичної та санкційної реакції світу.

У Стамбулі відновилися перемовини між російською та українською делегаціями, перші з 2022 року, коли попередньо зірвана спроба діалогу також проходила у цьому місті. Пропозиція щодо відновлення саме тих перемовин надійшла від президента Росії Володимира Путіна, що пояснює й склад російської делегації — її очолює Володимир Мединський, а серед учасників ті ж чиновники, що брали участь у зустрічах 2022 року.

Попри певні очікування, справжні результати перемовин, зокрема досягнення перемир'я чи чітких домовленостей, виглядають малореалістично. Експерти відзначають, що діалог розвивається за сценарієм Путіна: перемовини тривають на тлі активних бойових дій, а метою є затягування процесу та уникнення нових санкцій. Початок діалогу був пов’язаний з європейською ініціативою щодо запровадження нових, серйозних санкцій, якщо Росія не погодиться на перемир’я. Путін, у відповідь, згодився лише на відновлення контактів у Стамбулі.

Серед головних підходів до мирного процесу — концепція Дональда Трампа, яка передбачає спочатку припинення вогню, а потім тривалі переговори про стійкий мир. Позиція Путіна діаметрально протилежна: перемовини — це лише інструмент, що дозволяє Росії виграти час. Трамп особисто вплинув на рішення української делегації брати участь у перемовинах, а аргументи щодо щирості намірів Росії залишаються суперечливими.

Пропозиція Зеленського щодо особистої зустрічі з Путіним також залишилася без відповіді. Інтерес з боку Трампа до такої зустрічі значно вищий, ніж у Путіна, що проявилося й у публічних висловлюваннях політиків. Експерти зазначають: будь-який оголошений прогрес стане політичною перемогою для РФ, а для США — приводом поступово вийти з ролі гаранта переговорного процесу.

Під час засідань до зали, всупереч протоколу, залишився і глава МЗС Туреччини Хакан Фідан, що створило додатковий рівень легітимності для української сторони. Питання про можливість досягнення миру стоїть тільки за умови повного припинення вогню Росією на не менше ніж 30 днів, повернення депортованих дітей та обміну полоненими. Однак реальних передумов для конструктивного діалогу поки немає.

Підсумовуючи, нинішній раунд переговорів у Стамбулі може стати дипломатичною пасткою для України і Заходу, адже дозволяє Росії демонструвати начебто конструктивність, паралельно продовжуючи військову агресію. Єдиною реальною перемогою може стати консолідація санкцій з боку ЄС, Великої Британії та США. Фінал же переговорів, за оцінками більшості експертів, виглядає песимістично: війна триватиме доти, доки Росія не виснажиться.