Віталій Портников аналізує останні вибори в Румунії, Польщі та Португалії, які стали індикатором політичних змін у Європі. Кожна з цих країн зіткнулася з посиленням позицій ультраправих сил, що має прямий вплив на українсько-європейські відносини й безпеку всього континенту.
У Румунії у другому турі президентських виборів переміг незалежний кандидат, мер Бухареста Нікошардан, набравши понад 54% голосів. Його опонент — ультраправий, проросійський Джордж Сіміон — отримав майже 46%. Це означає, що Румунія поки що уникнула політичної кризи та можливого приходу до влади радикальних сил. Однак результат голосування свідчить про серйозний розкол суспільства і зростання популярності ультраправих течій, яких раніше вважали маргіналами.
У Польщі перший тур президентських виборів також показав високі результати ультраправих та правопопулістських кандидатів. Мер Варшави Рафал Часковський очолює список із понад 30%, але об'єднаний електорат правих та ультраправих має серйозні шанси вплинути на результат другого туру. Це створює виклики для демократичних сил, які сподіваються на консолідацію виборців, щоб запобігти перемозі радикалів. На тлі триваючої війни в Україні та зростаючого євроскептицизму такі процеси становлять серйозну загрозу як для внутрішньої політики Польщі, так і для її зовнішньої політики щодо Києва.
У Португалії несподіванкою стала поява ультраправої партії Chega на другому місці за підсумками парламентських виборів. Соціал-демократи на чолі з Луїшем Монтенегро здобули перемогу, однак посилення позицій радикалів з Chega засвідчує тенденцію, яка спостерігається по всій Європі: невдоволення традиційними партіями та зростання радикальних рухів.
Портников наголошує, що чим довше триває війна Росії проти України, тим сильнішими стають радикали як у Східній, так і в Західній Європі. Зараз від мобілізації демократичних сил залежить політична стабільність і напрямок розвитку не лише окремих країн, але й усього європейського континенту, включаючи надії українців на підтримку та безпеку.
Журналіст застерігає, що політичний розкол і відсутність єдності серед проєвропейських лідерів може призвести до непередбачуваних наслідків. Приклад Румунії та Польщі демонструє: мобілізація ліберально-демократичного електорату критична для подолання хвилі ультраправого популізму. Погоджується, що попереду в Європи й України особливо напружені та складні тижні, багато в чому визначальними для майбутнього.