У Румунії відбулися президентські вибори, які стали визначальними не лише для самої країни, а й для її європейських сусідів, зокрема України. Основна боротьба точилася між ексцентричним, проросійським та скептичним щодо ЄС кандидатом Сіміоном і центристським, проєвропейським математиком Даном.
У першому турі Сіміон набрав понад 40% голосів, переважаючи на тлі антисистемних настроїв. Румунське суспільство втомилося від традиційних еліт, економічних труднощів та великого бюджетного дефіциту попри економічне зростання. Значна частина румунської діаспори у країнах Західної Європи підтримала саме Сіміона, що свідчить про розрив між очікуваннями румунської спільноти за кордоном і курсом країни.
Дан зміг перемогти завдяки виваженій антикорупційній програмі та позасистемному, але не антисистемному образу. Він отримав близько 54% голосів у другому турі, що стало можливим завдяки високій мобілізації виборців — явка майже 65% перевершила прогнози соціологів. Кандидатство Дана сприйняли як шанс на конструктивні зміни без різких політичних експериментів.
Особливу роль відіграла діаспора: у Молдові й Україні більшість підтримала Дана, а от у Франції, Італії й Німеччині перевагу віддали Сіміону. Це відображає внутрішні розбіжності в румунському суспільстві, але перемога проєвропейського кандидата гарантує стабільне майбутнє курсу на євроінтеграцію.
Для України ця перемога важлива: Румунія залишається передбачуваним партнером, який підтримує проєвропейські та проукраїнські ініціативи. На тлі політичної невизначеності в інших країнах регіону, стабільність у Бухаресті є позитивним сигналом. Інститути влади в Румунії показали свою здатність забезпечити чесні вибори, а підтримка Дана серед молоді та реформаторськи налаштованих громадян додала цьому процесу легітимності.
Загалом, результати виборів у Румунії — це приклад зрілої політичної відповіді на виклики часу, і цей досвід може бути корисним для країн регіону, зокрема України, напередодні нових виборчих кампаній.