На тлі нових перемовин між Україною та Росією увага знову прикута до складу делегацій обох сторін. Україна відправила представницьку та публічно затверджену делегацію, серед якої діючий міністр оборони, його заступники та дипломатічні представники — для демонстрації серйозності намірів та підтримки з боку Туреччини. Водночас російська сторона виглядає значно слабшою як у складі, так і в поведінці делегації.
Ключовою темою може стати обмін полоненими — питання, у якому Росія може намагатись затягнути перемовини, аби виграти час, зайняти вигідну позицію та відкласти рішення щодо перемир'я чи посилення санкцій. Україна чітко артикулює пріоритет повернення своїх людей, однак визнає ризики затягування діалогу без результату.
Захід чекає на результат: США з політикою Трампа веде власну гру, уникаючи рішучих кроків по санкціях. Європа узгоджує новий пакет обмежень, однак юридична бюрократія затягує їх впровадження. Усі погляди спрямовані на інформаційну складову — хто першим і ефективніше пояснить світові, чому переговори можуть зайти у глухий кут.
Присутність Туреччини, багаторівнева дипломатія, можливі спекуляції з боку росіян на гуманітарних питаннях, невизначеність позиції США — усе це формує складну карту перемовин. Головне завдання України — представити свою позицію максимально переконливо й не дати російській стороні використати маневри на свою користь.
Ситуація на фронті лишається напруженою: російські війська розпочали новий етап наступу, але, за словами українських спікерів, суттєвих успіхів не досягли. Європейські та американські санкції та підтримка залишаються важелями тиску, проте рішучих дій поки немає. Кожен день затримки на користь Росії, тож українська дипломатія наразі має використовувати будь-яку можливість для інформаційної перемоги та натиску на міжнародних партнерів.