Удар США по іранським ядерним об'єктам на тлі загострення конфлікту з Ізраїлем виявив слабкість іранського режиму. Попри гучні заяви про «судний день» і масштабну відплату, відповідь Ірану була більше показовою, ніж реальною.
США й Ізраїль знищили ключові іранські ракетні і ППО установки, значно підірвавши оборонний потенціал Тегерану. Водночас союзники Ірану – Китай, Росія й Пакистан – обмежилися лише політичними заявами. Жодна з тоталітарних держав не надала реальної допомоги, а Китай навіть евакуював власних громадян з регіону, підкресливши власну обережність.
Росія, яка декларує тісну співпрацю з Іраном, виявилася безсилою допомогти – ні військово-технічне, ні політичне сприяння не надійшло. Заяви Медведєва про ймовірне постачання ядерної зброї Ірану були швидко висміяні США.
Після ударів, офіційний Тегеран обмежився зверненнями до ООН і показово заздалегідь попередив США та Катар про власну відповідь – ракетний удар по вже порожній базі. Це підкреслило прихильність іранської влади до інформаційної війни й роботи на власний електорат.
Подальші події довели ізоляцію Ірану: жоден союзник не підтримав Тегеран діями, а протестні настрої всередині країни зростають. Попри обіцянки нових атак, Іран погодився на перемирʼя, а ринки позитивно відреагували зниженням цін на нафту. В перспективі це може змусити іранський режим до реформ і навіть зміни політичної еліти.
Реакція США і їхніх партнерів продемонструвала, що тоталітарні союзи не здатні до реальної взаємної допомоги, а Іран ризикує залишитись ізольованим у разі подальшої ескалації.
