Чергове вето Угорщини і Словаччини на 18-й санкційний пакет Європейського Союзу проти Росії викликало дискусії щодо справжньої мотивації цих країн. Експерти зазначають, що на відміну від минулих випадків, тепер опір Будапешта й Братислави радше спрямований на захист власних економічних інтересів після рішення ЄС відмовитися від російських енергоносіїв з квітня 2026 року.
Євросоюз започатковує нові підходи — торговельні обмеження, які не потребують одностайної підтримки всіх членів. Це робить імпорт російських нафти й газу для цих країн економічно невигідним або майже неможливим. Угорщина та Словаччина змушені задуматися про альтернативу російським ресурсам, хоча такі можливості (Туреччина, Італія, Норвегія) існують. Справжньою причиною протидії є суттєві знижки на російську нафту й газ, що дають цим урядам ресурси для дешевих комунальних тарифів і політичної підтримки, а також пряме особисте збагачення.
Примітно, що на відміну від минулих пакетів, цього разу Будапешт і Братислава навіть не вимагають змін до санкцій, а принципово протестують проти самої відмови від російських енергоносіїв. ЄС шукає способи фінансового тиску на ці країни для досягнення компромісу. Паралельно Україна нагадує про своє право використовувати як інструмент питання транзиту російської нафти.
Окрема тема дискусії — питання цінового обмеження на російську нафту. Рішення про зменшення ціни поки що не ухвалено через невизначеність на міжнародних ринках та відсутність консенсусу серед країн G7 і США, попри очевидний тиск на російський бюджет від такої міри. Зростання частки європейських суден у перевезеннях російської нафти після падіння ціни свідчить про можливості обхідних маневрів, та все ж запровадження нижчого цінового порогу може істотно вплинути на обсяг російського експорту.
Попри внутрішні суперечки, ЄС продовжує пошук шляхів ефективного обмеження енергетичної залежності від Росії на тлі трагедій в Україні та невпинної агресії Кремля.
