Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров знову підняв питання про захист мовних прав національних меншин, зокрема запропонувавши й Угорщині приєднатися до цього гасла щодо захисту угорців в Україні. Це не є випадковістю чи несерйозною заявою — Росія грамотно використовує світовий принцип «мова = ідентичність», щоб виправдовувати воєнну агресію.
Путінський режим стверджує: якщо громадянин України розмовляє російською, його ідентичність автоматично стає частиною «русского мира». У цьому полягає головна підміна понять, яка дає Росії підґрунтя для окупації і маніпуляцій, закладаючи основу для агресії.
На основі свіжих даних досліджень Інституту стратегічних досліджень, етнічними українцями себе називають 87% громадян України, росіянами — лише 3%. Проте на запитання про громадянську ідентичність українцем себе вважають 92%, а громадянську російську ідентичність декларують лише 7%. Це доводить, що мовний чи культурний код дійсно подвоює ідентифікацію з Росією серед нацменшин, але більшість румунської та єврейської меншин все ж асоціюють себе як громадяни України.
Особливо показовий випадок з угорською меншиною: 29% угорців Закарпаття асоціюють себе насамперед із регіоном і лише менша частина із загальноукраїнською ідентичністю, чим і користується Росія для деструктивної риторики. Однак, згідно з рішенням Конституційного суду України, російськомовність не дає підстав для особливих мовних прав — така можливість стосується виключно національних меншин, а не носіїв мови без чіткого етнічного самоусвідомлення.
Цікаво, що у Росії, попри існування великої української діаспори, не існує україномовного середовища, яке би потребувало таких же мовних прав. Указ про «українські території» у РФ лишився формальністю без практичного впровадження.
Війна та вимушена міграція привели до того, що українці стали однією з найбільших нацменшин у Європі — і часто теж зберігають російськомовну ідентичність. Це створює нові питання щодо нацменшинності в еміграції.
Зрештою, проблема мовної ідентичності й використання питання нацменшин залишиться одним із ключових інструментів пропаганди та політичного впливу. Україна має чітку відповідь: мовне право залежить від етнічної ідентичності, а державна мова — основа громадянства.
