Останнім часом у війні Росії проти України помічається цікава тенденція – у лавах російських військ з’являються іноземці з країн Азії, Африки та Латинської Америки. Серед них – лаосці, північнокорейці, громадяни країн Африки. Це пояснюється не лише браком мобілізаційного ресурсу в РФ, але й вигодами для командирів – контракти з іноземцями дозволяють отримувати фінансовий зиск від їхніх виплат.
В Україні також існує Інтернаціональний легіон, але його чисельність невелика, адже потенційних бійців ретельно перевіряють на відсутність проросійських симпатій та ризиків шпигунства. Часто охочі, не витримавши бюрократичних чи безпекових процедур, відмовляються. Водночас Україна досі не має чіткої системи видачі громадянства бійцям-іноземцям і їхнім родинам.
У Росії ж мобілізаційні можливості обмежені: рівень безробіття дуже низький, значна частина працездатного населення вже залучена до війська або виїхала за кордон, а економіка відчуває кадровий голод. Тому Кремль дедалі частіше вербує бійців з інших країн, пропонуючи суми, що у рази більші за доходи в їхніх країнах – наприклад, колумбійським солдатам обіцяють у десятки разів більше, ніж вони отримують на батьківщині.
Втім, хоча Росія активніше залучає іноземців, чисельність таких легіонів поки що не стала вирішальною – це переважно поодинокі підрозділи, окрім північнокорейців, яких офіційно направляють цілими підрозділами. У той час як серед українських іноземних формувань (грузинський легіон, білоруський полк Каліновського) масштаб також невеликий через високі безпекові вимоги.
Щодо очікувань, що територія України перетвориться на арену міжнародного протистояння «чужих армій», нині таких ознак немає. Але тенденція до інтернаціоналізації війни та залучення бійців із-за кордону зберігається. Це зумовлює потребу України реформувати підходи до іноземних добровольців: спростити отримання громадянства та визначити чіткі правила залучення.
В питанні західної допомоги Україні, навіть якщо адміністрація США повернеться до постачання зброї, ймовірно, воно триватиме в тих самих обмежених рамках. Але сподівання викликають приватні інвестори, зокрема, венчурні фонди Кремнієвої долини, як от Ерік Шмідт, які планують інвестувати у виробництво сучасних безпілотників в Україні. Це новий напрямок підтримки обороноздатності держави.
Загалом, поки ключова перевага на полі бою залишається за Росією, навряд чи найближчим часом очікується перелом у війні завдяки саме іноземним легіонам.
